Монтаж закритого септика
Ємність для збору каналізаційних вод, здатна бути як саморобною, виробленою з підручних матеріалів (аж до впритул встановлених один на один плашмя авто шин), а також виробленої в спеціальній компанії.
З вентиляторним «хоботом», дірою з метою приєднання виливної труби, отвором для гофри асенізаторського автомобіля. Якщо каналізаційна волога, що зливається в неї, не стане вище відповідно до розміру 300 л. за 1 раз, а за 7 днів 700 літрів, в такому випадку можна зупинитися на ємності з автопокришок.
Рівень, а також область установки септика залежить від виду грунту, в якому він встановлюється. Максимальна поглинаюча здатність у піскових 100 л./кв.м./за 24 години.
У гібридних ґрунтах подібна здатність, як правило, не перевищує 50 л./кв.м./за 24 години, у суглинистих не більше 20 л./кв.м./за 24 години.< src="/wp-content/uploads/p>
Конструкція септика
- Копається рів із зони виходу виливної труби лазні аж до підібраної зони для септика, із збереженням необхідного нахилу, відповідно до цілої протяжності магістралі.
- Уже після виїмки ґрунту на ділянці 3 х 3 метри копають шахту 2 х 2 метри, а також глибиною аж до 2,5 — 3 м., до неї спускають почергово автопокришки з великовантажів від 6 до 8 штук. В одному з верхніх робиться отвір з метою входу виливної труби.
- Завершений відстійник замикається пластмасовою або залізною покришкою з вкрученою в нього вентиляторною трубою.
- Проводять перевірку можливості грунту під септиком всмоктувати рідину, з цією метою по трубі зливають всередину аж до 100 літрів рідини, а також встановлюють період її вбирання в грунт, після чого верх септика, а також близьку зону з витягнутим грунтом засипають.< src="/wp-content/uploads/li>
> 
