Каналізація у приватному будинку: як провести і як зробити своїми руками? Покрокова інструкція з порадами, яка краще підходить для дому

Каналізація в приватному будинку: будову та способи монтажу. Підбір та схема правильного облаштування внутрішньої каналізації у будинку

Сьогодні у вік технологій та інновацій уявити заміський будинок, дачу, а тим більше котедж без грамотно обладнаних комунікацій на території досить складно. Всі давно звикли до цивілізації, водопостачання в будинку, та й туалет на вулиці виглядає яскраво лише в дуже застарілих будинках.

Щоб інженерні системи функціонували злагоджено, як єдиний механізм, потрібно подбати про їхню грамотну установку ще на етапі закладки фундаменту.

Що потрібно продумати заздалегідь під час каналізації

Проектування з розкладкою труб для відведення рідких відходів по каналізаційній системі обов’язково проводиться з урахуванням рельєфу прибудинкової території, планування об’єкта будівництва та масштабів забудови.

Розробка схеми прокладання майбутньої каналізації обов’язково включає розбір наступних моментів:

  • Вибір типу септика та місця його розташування;
  • Можливість підключення магістралі до очисних споруд;
  • Скільки людей проживатимуть протягом усього часу;
  • Постійна або сезонна експлуатація;
  • Чи буде залучено фахівців для облаштування та розкладання труб;
  • Рамки виділеного бюджету цього сегмента робіт.

Правила облаштування простої та ефективної системи

Створення надійної каналізації ґрунтується на деталізованій схемі, де фіксуються всі точки зливу, а також прораховуються обсяги стоків протягом певного часу.









Для цього необхідно врахувати особливості проектування для запобігання складностям, що можуть виникнути у процесі ведення робіт, види систем та основні елементи.

Система водовідведення та каналізації в будівлі організовується окремо на кожному поверсі. Потім робиться вивід стічних труб у єдиний стояк, а басейн або сауна облаштовуються окремим висновком у спеціальний приймач.

Грамотний проект забезпечить довговічну та безаварійну експлуатацію системи. На продуктивність впливають насамперед такі моменти:

  • Скільки одиниць та як буде розташована сантехніка?
  • Технічні прийоми для виведення каналізаційних труб із будівлі.
  • Чи знадобиться насосна станція, наприклад, для санвузлів у підвальних чи цокольних приміщеннях?
  • Правильний розрахунок спеціального резервуару, а значить, і підбору діаметра труб.
  • Підводну магістраль і септик потрібно розмістити обов’язково нижче за відмітку замерзання грунту в період холодів.
  • Прокладка може бути відкритою або буває прихований монтаж у стіни, підлоги.
  • Верхній рівень підземних вод.
  • Чи можна облаштувати самопливну магістраль, що виходить?
  • Чи дозволяє площа створити систему автоматичного очищення стоків або зливну криницю з організацією під’їзних шляхів для авто-асенізатора?
  • Кліматичні умови та особливості ґрунту під конкретний вид септика.

Грамотна організація каналізаційної системи на етапі проектування повинна проводитися з обов’язковою специфікацією за необхідною сантехнікою та комплектуючим (труби, кріплення, фітинги та інші деталі з перерахуванням та параметрами).









Це добре організовує роботу, зменшить витрату матеріалів та прискорить встановлення та облаштування загалом.


Типи приймальних резервуарів

Практичне застосування автоматизованого обладнання та інших системних елементів ґрунтується на спеціальних ємностях, що збирають відходи.

Найбільш поширені такі варіанти:

  • Приймальні колектори, вигрібні ями або накопичувальні колодязі. Це щільні облаштовані ємності. Якщо заповнюються відходами повністю, їх потрібно відкачати за допомогою спеціальних насосів або скористатись послугами асенізаторів.
  • Септики – найбільш вдосконалені резервуари з доповненням як системи очищення стічних мас. Послідовно з’єднані модулі з поетапною фільтрацією у кожному з них. Результат очищення – вода, яку можна спокійно випустити у ґрунт або використовувати для технічних цілей.
  • Станції заглибленого рівня очищення. Тут застосовуються спеціальні фільтруючі блоки з корисними мікроорганізмами. Проходження всієї системи очищення знезаражує стоки, поділяючи їх на воду та органічні добрива.

Облаштувати вигрібну яму – це найпростіший і недорогий спосіб без особливих витрат на виготовлення, але її доводиться досить часто відкачувати. Септики та станції глибокого очищення дуже дорогі, але в перспективі експлуатації набагато вигідніше зі своїм рідкісним обслуговуванням та повноцінним очищенням стоків.

Схема планування каналізаційної системи

На схематичних зображеннях каналізації обов’язково вказуються всі раковини, ванни, унітази, душові кабіни, місця приєднання пралень та посудомийок, а також за наявності підлогових пристроїв для збирання води та з плоских дахів. Вони всі підключені до водопостачання, а отже, і до зливу.









Обов’язково вказати в проекті такі параметри, як:

  • Розташування та основні технічні характеристики приладів;
  • Труби конкретного діаметра та протяжності;
  • Місця приєднання, відгалуження, повороти;
  • Місце розташування стояка та вихід на приймальний резервуар.

Правильний монтаж самопливної магістралі каналізаційної системи обов’язково має відбуватися під невеликим нахилом. Зазвичай це до 2 см за кожним метром довжини.

Нахил менше сантиметра знижує продуктивність, а якщо більше двох – можуть накопичуватися нарости твердих відходів усередині трубопроводу. Збільшити нахил до 3-4 см. рекомендується для внутрішньої каналізації з великою кількістю стоків.

Особливості монтажу пластикової каналізації

Тим, хто любить самостійно вдома попрацювати над будівельними або монтажними завданнями, дивовижною приємністю стає те, що обладнати каналізаційну систему із пластикових труб досить просто, якщо порівнювати з організацією водопроводу або складним демонтажем чавунного трубопроводу.

Для самопливних систем діють нескладні правила:

  • Мінімум стиків та поворотів для надійності, усунення опору та попередження потенційних протікань у майбутньому при порушенні стикування;
  • Розтруби для вертикального стояка та горизонтальних розводок повинні бути спрямовані проти течії стічних вод.
  • Не рекомендується з’єднувати труби муфтами під час ремонтних робіт. У разі помилки при відрізку краще замінити трубу повністю.
  • Різання та укорочування фасонних елементів неприпустимо.
  • Вибирати труби слід відповідно до кількості підключених пристроїв та конкретного ухилу. Так, до стояка та ділянки його підключення до септика підходять труби 10 або 15 см. Сантехніка підключається у внутрішній горизонтальній розводці до стояка трубами діаметром 10 см, а для решти ділянок – 4 або 5см.
  • Горизонтальне розкладання каналізаційних труб обов’язково планується з ухилом до стояка, адже конструкція без напору. Таким чином вдається зберегти потрібну швидкість турбулентної течії в потоці, уникнути замулювання труб.









Важливі фактори у проектуванні каналізації

Розробку проекту рекомендується починати з правильних вимірів, розрахунку параметрів на різних відрізках магістралі, а також варіанти покращення ефективності.

  • Обов’язково розрахувати зливний резервуар, провести його монтаж та підвести зовнішню трубу до будівлі.
  • Потім проектної документації слід організувати внутрішню обв’язку та об’єднати сливи.
  • На завершення підключаються та перевіряються сантехнічні прилади.

Облаштування каналізаційної системи – важлива частина будівництва приватного будинку. З моменту розробки проекту слід продумати майбутню конструкцію приймальних резервуарів, їхнє розташування, а також подбати про фільтрацію відходів.

Оскільки ця інженерна система безпосередньо впливає на комфорт якості життя, за будь-яких сумнівів у своїх силах слід доручити завдання фахівцям.

Фото каналізації в приватному будинку