Газова труба: різновиди, переваги та недоліки матеріалів виготовлення. Монтаж газових труб у квартирі та в приватному будинку

Сталеві газові труби

Сталеві труби для газових трас використовуються повсюдно з ранніх етапів газифікації країни. Зазвичай ставлять нержавіючу сталь або різні марки вуглецевої сталі, передбачені ГОСТом 380-2005.









Сталь чудово витримує перепади температур, тому експлуатація виробу допустима за будь-яких кліматичних умов.

Товщина стінки труби залежить від тиску в системі газопроводу: товстостінні матеріали укладаються в магістралі з високим тиском, а також під час прокладання надземної траси; Тонкостінні труби використовуються в газопроводах низького тиску.

Виділяють такі види сталевих труб:

  • Безшовні (цілісні) сталеві труби завдяки високій герметичності швів застосовуються в газопроводі високого тиску.

Зварні труби зі сталі відрізняються за типом шва:

  • Прямошовні (шов проходить вздовж усієї труби). Такі труби недорого стоять, мають прийнятні технологічні параметри, проте матеріал може «лопнути» по шву за несприятливих умов.
  • Спіралешовні труби (шов закручується по спіралі) мають великий запас міцності, перебуваючи в аналогічній ціновій категорії, що й прямошовні труби.

При виборі сталевих труб слід керуватися ГОСТами:

  1. ГОСТ 3262-75 є актуальним для труб високого тиску довжиною від 4 м до 12 м і діаметром до 150 мм.
  2. ГОСТ 8734-75 регулює виробництво безшовних трубних виробів холодного формування. Такі матеріали застосовуються у магістралях із тиском до 10 МПа. Труби мають бути діаметром до 250 мм та довжиною від 4,5 м до 9 м.
  3. ГОСТ 8732-78 призначений для безшовних труб гарячого формування. При товщині стінки 75 мм діаметр труби досягає 550 мм. Труби високого тиску поставляються довжиною від 4 м до 12,5 м.
  4. ГОСТ 10704-91 регулює асортимент труб з прямим швом діаметром до 1420 мм та довжиною до 12 м.